Закон не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надають лише за пред’явлення позову.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надають лише за пред’явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду  у справі № 761/46977/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Т», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 337,00 та 50 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв’язку із неналежним виконанням банком зобов’язань за договорами банківського вкладу.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва  у позові відмовлено. Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у встановлений судом строк заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили: постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки підставою позову є не порушення відповідачем прав позивача як споживача. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не передбачено нормами Закону України «Про захист прав споживачів», отже спірні правовідносини не підпадають під його дію. Стягнення моральної шкоди здійснюється на підставі статті 23 Цивільного кодексу України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Також ВС підкреслив, що згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

ВС наголосив, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачі» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов’язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надають лише за пред’явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Так, звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що підставою позову є несвоєчасне виконання відповідачем договорів банківських вкладів, внаслідок чого позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, а також моральну шкоду.

ВС зауважив, що спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача, а останнім заявлено вимоги про відшкодування упущеної вигоди, а також моральної шкоди у зв`язку із несвоєчасним виконанням банком умов договорів банківських вкладів.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Крім того, судді ВС нагадали, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 1 вересня   2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку про те, що порушення банком зобов’язання  з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги.

Колегія суддів вважає, що у цій справі правовідносини сторін, поряд з нормами ЦК України, урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів, оскільки вимоги  позивача до АТ «Т» про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди заявлені у зв`язку із порушенням банком строку виконання зобов`язань по поверненню вкладів за договорами банківських вкладів.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача передбаченої частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільги по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі є помилковим.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та передав справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Original text

 

Contribute a better translation

---