При ухваленні рішення про забезпечення позову суд має враховувати вплив такого заходу на загальнодержавні інтереси – Верховний Суд

Обов'язковість оцінки судом впливу забезпечення позову на суспільні інтереси – позиція Верховного Суду.

При прийнятті рішення про забезпечення позову суд має враховувати такий критерій як вплив такого заходу на загальнодержавні інтереси. Відповідну позицію висловив Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду у рішенні від 5 червня по справі №460ЗП-23/160.

Так, у провадженні Верховного Суду перебувала справа за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення заяви Товариства про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України про анулювання ліцензії на право виробництва пального.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, зазначили, що виробництво пального без наявності ліцензії є порушенням Закону від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», відповідальність за яке передбачена статтею 17 зазначеного Закону; виконання Товариством оскаржуваного розпорядження зупинить технологічний цикл виробництва та продаж продукції, матиме невідворотні наслідки у вигляді збитків та простою обладнання, що потребує постійного обслуговування, звільнення працівників та несплати платежів до державного й місцевих бюджетів.

Також суди звернули увагу, що забезпечення позову у такий спосіб не є вирішенням спору по суті та не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право виробництва пального.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, задовольнив касаційну скаргу ДПС України та ухвалив постанову про відмову у забезпеченні позову.

На підставі аналізу положень частини другої статті 150 КАС України Суд зробив висновок, що для вжиття судом заходів забезпечення позову заявник (позивач) має підтвердити наявність щонайменше однієї з виключних підстав, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд також звернув увагу на параграфи І та ІІ Рекомендацій від 13 вересня 1989 року № R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters), в яких Комітет Міністрів Ради Європи (КМРЄ) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.

ЄСПЛ притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси, а також пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення у справі «Джиніч проти Хорватії» (Džinić v. Croatia), № 38359/13, п.п. 61- 62; рішення у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви № 21392/08 та 2 інші, п.п. 144-153).

Враховуючи, що оскаржуваним розпорядженням ДПС України анульована ліцензія на здійснення Товариством господарської діяльності з виробництва пального, Суд зважив на положення Закону № 481/95-ВР, що визначають підстави для анулювання ліцензії, та дійшов висновку, що в усіх випадках, крім одного, пов`язаного з діями самого ліцензіата, анулювання ліцензії забезпечує реалізацію політики держави у сфері забезпечення правопорядку, фіскальної політики та політики у сфері національної безпеки.

З огляду на це, Суд вказав, що суди під час вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у такій категорії спорів мають встановити ознаки очевидної (безумовної) протиправності рішення (дії) суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищезазначеного Верховний Суд підсумував, що задовольняючи заяву Товариства про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право виробництва пального, суди не оцінили доводи заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову; не врахували, що забезпечення позову у такий спосіб фактично вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті; не встановили ознаки очевидної протиправності розпорядження  ДПС України; обмежилися лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення діяльності заявника, можливого розриву господарських відносин та вивільнення працівників; не мотивували наявність обґрунтованих припущень, що невжиття відповідних заходів забезпечення потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що хоча негативні наслідки оскаржуваного розпорядження у вигляді зупинення діяльності, втрати прибутку вочевидь мають вплив на господарську діяльність, проте при застосуванні заходу забезпечення позову шляхом фактичного поновлення права суб`єкта господарювання на здійснення ліцензованої діяльності всупереч рішенню суб`єкта владних повноважень, яке ґрунтується на законі, суд має оцінювати співвідношення наслідків від вжиття таких заходів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті продовження можливої протиправної діяльності ліцензіата, зокрема, виробництво фальсифікованого (необлікованого) пального, що може загрожувати загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам.

Постанова Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі №460зп-23/160 (адміністративне провадження № К/990/11013/24).

Автор: Наталя Мамченко